Гірка правда (2024)

У центрі картини — Пенсі (Маріанн Жан‑Батіст), жінка середнього віку, з якою з душевного стану розірваний зв’язок. Вона живе в Лондоні і постійно виражає свій внутрішній біль — через гостру критику на адресу всієї родини, випадкових перехожих та навіть лікарів. Її ненависть та гнів здаються безкінечними, але поряд — її сестра Шантель (Мішель Остін), душа компанії, яка через різницю характерів залишається єдиною людиною, здатною її зрозуміти.

Фільм — це драмедія з нотками гумору, де глядач занурюється в щільну тканину сімейних відносин, показуючи, як внутрішня боротьба одного може впливати на життя інших. Режисер використовує майстерність у створенні психо-реалістичного портрета, зокрема через довгі діалоги та фокус на дрібних деталях героїв — їх звички, вибухи емоцій, тихі моменти умиротворення .

Картина зворушує своєю простотою — ніби занурюєшся у буденність, аж раптом відчуваєш шок від справжньої сили емоцій. Цей фільм не обіцяє велику катарсис, натомість дарує глибоку рефлексію про депресію, сімейну емпатію та щирість життя.